| Кам’яні брили поросли плющем: як виглядає старий вірменський цвинтар у Кутах |
| 26.02.2024 17:12 |
|
Шановні читачі! До Вашої уваги пропонуємо фоторепортаж Регіонального інтернет-видання — Інформатор про старий вірменський цвинтар у Кутах. 
Колись Кути можна було спокійно назвати столицею вірменів в Україні. Зараз же про одну з найчисельніших громад в селищі нагадує хіба вірменський цвинтар, костел в центрі міста та рецепт хуруса. Якщо написати в місцевій групі, хто володіє рецептом вірменської кухні, то під дописом утворюється справжня суперечка, як правильніше його готувати і хто точніше перелічить інгредієнти. 
Від місцевих часто можна почути, що у когось дід, чи бабуся була вірменкою. А ще, кажуть, вірменські двори вирізнялися тим, що в них обов’язково ріс горіх. На вірменському кладовищі ви не знайдете традиційних різьблених вірменських пам’ятників із хрестами. Це тому, що польських король дав дозвіл на поселення лише за умови їх окатоличення. 
Деякий час цвинтар був у чагарниках, але польські вірмени профінансували розчистку. Загалом Кути у XVIII столітті мали різнонаціональне населення: поляки, євреї, вірмени, русини – українці з підніжжя Карпат. В 1789 році в Кутах проживало 108 вірменських родин. На початку XX століття колонія вірмен була найбільш людною на Прикарпатті. У 1909 році тут жило 516 вірмен, навіть більше, ніж у Станіславові. 
Найзаможнішими кутськими вірменами були купці, власники заїжджих дворів та майстерень для виготовлення сап’яну. Найбагатші вірмени проживали на ринковий площі в центрі, бідніші – на прилеглих до ринку вулицях, а найбідніші – на околиці міста. Також у Кутах була вірменська школа, після навчання в якій учнів відправляли до Львова, Станиславова та Відня. 
Зустрічаються такі вірменські прізвища – Богданович, Донікевич, Ілясевич, Криштофович, Маркевич тощо. Не секрет, що переважно вірмени торгувати. Ті вірмени, які володіли іноземними мовами, скуповували у гуцулів коней і волів, а потім продавали в Туреччині, Австрії та Угорщині. 
За кордоном вірмени купували гаптовані хустки, вишиті золотими та срібними нитками сорочки, тонке вроцлавське полотно, французьке сукно, кримські кожухи, турецькі ковдри, російські хутра, тютюн. Кутські вірменські купці на ринках Косова, Кутів і Снятина торгувати залізом, міддю, цинком, шовком, сап’яновими чобітками. А ще вони робили вино, виготовляли ковбасу, займалася садівництвом. 
Історія вчить нас пам’ятати про наше коріння, а ще дає переконливі докази, що українці уміли вжитися з будь-якими національностами. Бо завжди і всюди залишатись людиною – найбільна із свобод. Радянськй ржим не просто стирав національності, він позбавляв кілька поколінь від правди. Тому-то тепер нам важко встановити, ким були наші предки. Зате неважко відповісти на питання, хто ми. 
Джерело: https://kl.informator.ua Читайте нас у Facebook , Telegram та Instagram. |
